твр на тему,як ми цнумо хлб

З давнх часв у всх людв найбльшою святстю був хлб. Його присутнсть народжувала поетв мислителв, сприяла появ псень дум, продовжувала родовд, , навпаки, коли вн зникав, прибывало лихо.
чи не в найголовншому слов нашо мови життя праотцы не злее воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а й визнали його правчн заслуги в дол людства. В зернину, в цей маленький тугий злиточок матер стльки вкладено життво мудрост, добросердечна ври в безсмертя, що його скрыта дос здаться нам колдунчною. Все у нас вд нього, вд хлба. А в тм, ми сам, кожен з нас дитина свох батькв, свого народу й хлба.
З давнх часв батьки привчали дтей свох берегти хлб. Ще з молоком матер засвоювались верховодила бережливого ставлення до святая святих. Хлб був мрилом життя, визначальником людських статкв, повсякденно культури.
Людей, як прийшли з вычищаем серцем, доброю мсю чи хорошою новиною, на нашй земл завжди зустрчали хлбом сллю. Коровам благословляли молодят, без хлбини не можна було зайти в новий дм, народжувалася дитина теж шли з хлбом
Вддаймо ж пошану тим, хто зростив його, рукам, котр подарували духмян, идентичен на сонце, паляниц. Знммо перед ним капелюхи, уклонмося, аби одвчно вн був на нашому стол, щоб не черствв, бо, як мовлять народн вуста, если черств хлб черствють душ.