як людина може використовувати мутац?

Корисн мутац

Генетика з цього приводу разговаривать наступне. Мутаця це псування генв, а вд генв в нашому органзм залежить все. його розвиток, бота всх органв, витривалсть. Поган гени погане здоровя. Проте вчен генетики вже издавна вдкрили, що деяк мутац можуть приносити живому органзму несподвану користь. Наприклад, сну мутаця, при якй у цвлевих грибв пдвищуться рвень вироблення антиботикв, , отже, вони краще протистоять патогенним бактерям. Вдомий у Швец яскраво -зелений мутант ячменю набагато жизнеспособнее нормальних рослин. У людей, що живуть в малярйних районах, мутаця, яка призводить до змни форми червоних клтин кров, знижу ймоврнсть захворювання. За корисн мутац вхопилися в двадцятому столтт дарвнсти, вважаючи, що вони потужним доводом на користь теор естественного вдбору.

Так-то воно так, але мутаця, яка б вона не була, це все-таки мутаця, тобто порушення генотипу.

Радянський учений прислужник мпералзму

Даною проблемою генетики зайнявся генальний радянський вчений Володимир Павлович Ефромсон ( 1908-1989 ). Вн вивчав звязки мж рзними вродженими патологями людей надзвичайно високим рвнем творчо, нтелектуально активност, рдксно працездатнстю цлеспрямованстю. Обробивши величезна кльксть сторично, генеалогчно, медично нформац, вчений дйшов до неминучого висновку: генями народжуються. Саме гени, нщо нше, грали виршальну роль у формуванн дуже багатьох больших людей минулого. Середа, сторичний момент, виховання все це лише знижувало або пдвищувало ймоврнсть реалзац геня.

З кнця сорокових аж до початку шстдесятих рокв генетика в СРСР вважалася наукою антирадянсько, називали реакцйними пдступами вейсманств морганств служницею мпералзму. Зрозумло чому. Про яку рвнсть мж людьми народами може йти мова, якщо все визначаться спадковстю ? Рвнсть виключно в правах радянських вождв няк не влаштовувало. Занадто мало. Бажано побльше : у потребах, в здбностях. Знову ж сльське господарство. Радянськ пшениця кукурудза просто зобовязан були рости там, де м наказувала партя. А здесь генетики шмагають прикру нсентницю про спадковсть. Що це ви все про листочки, квточки колючки розмовляте, замсть того щоб урожай пднмати , запитав якось Сталн Миколи вановича Вавлова. Подальша трагчна толика вченого вдома.

Володимиру Павловичу Ефромсона в т роки пощастило. Вн залишився живий. Йому довелося пройти через два арешту, заслання в казахстанський табр, вдсторонення вд науково роботи на багато рокв. Злее в середин шстдесятих рокв вн змг повернутися до генетичних дослджень. Володимир Павлович отримав ступнь доктора наук (через пятнадцять рокв псля фактичного захисту ! ) став завдувачем вддлом генетики в Московському НД психатр МОЗ РРФСР. Однак в 1975 роц Ефромсон покинув нститут в знак протесту проти використання психатричних лкарень як вязниць для дисидентв. Рукопис його монограф Генальнсть генетика була депонована в 1982 роц. Широка публка змогла познайомитися з цю книгою тльки в 1998 роц, тобто через девять рокв псля смерт вченого. Саме в цй книз Ефромсон сказать про спадкових факторах пдвищено нтелектуально активност людини.