Твр за поемою "Катерина" Тарас Шевченко. Дуже потрбно!!!

Если читаш твори Шевченка, починаш розумти, яким згустком хвораю була для поета жноча толика. Вн, здаться, збрав у свому серц водино вс страждання поневолених скривджених жнок, х вдчай, над, прагнення. Збрав, щоб схвильовано розповсти про их цлому свтов.

Одним з перших жночих образв у Т. Шевченка стала Катерина з однойменно поеми, прообразом яко була кохана поета Оксана Коваленко. У лтератур до часу написання Катерини було багато творв на гему зведення просто двчини паном-спокусником. Та Шевченко висвтлив цю трагедю вдразу у деклькох планах: нравственному, соцальному нацональному. все це подав нам, наче випестував дитину, иклавши у свою розповдь увесь бль за власне нездйсненне кохання. Принаймн мен так здалося. Катерина була не першою не останньою серед сотень таких же двчат, що, покохавши, замсть щастя вже з першо хвилини зустрли злее сором та осуд вд громади. Ми бачимо, що вра у щирсть почутв коханого, прагнення до щастя переконансть, що любов не може бути грхом, поступово призводять двчину до трагед. ця трагедя поляга не в покаранн за те, що не слухала Катерина н батька, н неньки, не в тому, що, як твердять деяк сучасн лтературознавц, Катерина вддала для себя москалю, знехтувавши укранським парубком. Гадаю, що трагедя нашо Катерини у знвеченн саме душ, а не тла:

А за вщо, Боже милий!
За шо свтом нудить?
Що зробила вона людям,
Чого хочуть люде?
Щоб вопила! Серце мо!
Тло можна вилкувати, а розтоптану душу вже не воскресиш. Здаться, повчальний приклад подано, тему вичерпано. Та Шевченко, мабуть, не був би генальним письменником-психологом, якби цим обмежився. Мене особисто вразив образ Катерини-матер, яку пднесли з смття, куди втоптали зл язики, два крила: вра у кохання материнська свята любов до сина. Розумючи, що для вана вона загублена назавжди, Катерина заклина його:

Покинь мене, забудь мене,
Та не кидай сина.
Може, слушно поставити питання: Чому ж тод вона покинула немовля напризволяще, а сама наклала на себе руки? Размышляю, тут сплелося все: крах сподвань, зневра у майбутньому, вдчай, , може, огида до свого становища, сором, навть ненависть до власного минулого. Чи могла Катерина з такою зламаною душею жити дал, ростити у щаст сина, наставляти його на краще? Мабуть, тому пдсвдомо двчина вибрала погибель, вддавши й перевагу перед життям-пеклом.

Але я все ж таки здебльшого погоджуюся з думкою, що в основ двочо трагед було нехтування батьквськими застереженнями, бо батьки несли не бажають дитин поганого, намагаються завжди захистити вд бди. Вони керуються досвдом, батьквським передчуттям. Катерин порадитись би з ними, прислухатися, а вже потм виршувати.свою долю , як потм сталося, долю ще одн людини сина! Тим-то й безцнна поема Катерина, що вона вчить багато чому: чест, гдност, розсудливост, шануванню дорослих, старших за вком, почуттю вдповдальност за життя близьких людей.