твр на тему сильна злива

Можливо пдйде 

Я дуже люблю зливи. Саме зливи. Справжн веснян зливи. Не спокйне моросння плаксивого дощику, а сильний дощ, если гуляш по вулицях, старанно ховаючись вд больших ще холодних весняних крапель, а вони, так непосидюч, настирлив жвав, безперестанно б'ють нашу парасольку шумно тарабанять по дахах будвель.Дощ ма настрй. Вн може бути веселим, сумним, радсним, плаксивим, похмурим сонячним. Вн може заспокоювати дратувати. З ним добре плакати, смятись. Дощ вм спвчувати безжально гнорувати.Если наста рання весна, природа прокидаться вд зимово сплячки. Вд сну намагаться пробудити дощ. Своми живими мокрими краплями вн торкаться всього омива все! Природа псля тако зливи по-справжньому прокидаться ожива, 100 трохи не такою, як була до того ншою, кращою. Вода забира з собою залишки зими.Як примно слухати дощ! Його музика раду душу. нколи думаться: а чи сама природа обожать дощ? Деревам, квтам, будвлям примно мокнути? Адже у их нема парасольки нщо х не може захистити вд мокрих крапель! Що ж здесь роздумувати?! Звичайно обожать. 

            Злива ма свй характер якраз навесн викону одну з свох найважливших функцй: вона омива природу змива з не все, що накопичилось за цлу зиму, все, що тисне, зажима  не да по-справжньому розквтнути... Псля таких рясних дощв природа оновлються, набираться сил; наста справжн тепло. Те тепло, яке не тльки гр наше тло, а й торкаться глибини нашого срого серця, зазира в наш душ  по-тихеньку розтоплю лд, який уже застоявся там...

            Весняна злива початок вдродження природи, початок такового звичного щораз якогось нового в чомусь незрвнянного перхвалу перхвалу пробудження весняного розквту. Природа рад! Ця радсть звучить тихо водночас гучно. Вона невимовна, але зрозмла всм. Вона вдчуваться кожною клтинкою кожного живого органзму. Ця радсть подбна радост християнина, який зустрча найбльше, найрадснше найвеличнше свято Воскресння Христове.

            Пасха це свято вдродження наших душ. Як пробуджуться навесн природа, так душа людська скида з себе сру маску грхв, вдновлються щиро рад: Христос Воскрес! ...Як примно дивитись на дощов крапл, що невеликими струями-рчечками умиротворенно сткають по слпому вкну... Вони (ц крапельки-струмочки) нередко наштовхують на рзн думки: сумн й нейтральн, невизначен непосредственно напрямлен, флософськ безпосередн...

З дощем добре думати. Разом з ним добре плакати. А нод вн може розсмшити... Дощ може роздлити нашу самотнсть, може стати смешим приятелем шумно компан може стати третм лишнм для тих двох, яким нчого, крм погляду рдних глаз, не потрбно для вдчуття цлковитого щастя. Весняна злива. Вона зрошу спраглу кам'яну вд зимових морозв землю, оживля , пробуджу. Псля таких весняних омовнь земля вся природа зелен, розквта, а потм плодоносить. Поява плодв найважливший результат роботи весняних дощв.Вся природа, все живе, напевно, дуже обожать зливи. , мабуть, так очень, як людська душа любить сповдь.Я дуже люблю зливи. Побльше б таких злив.